ГЕРОЙ СПОКIЙНОÏ СМIЛИВОСТI Костянтин Острозький: велич полководця orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16015


Украïнський князь Костянтин Острозький (1460 11 вересня 1530) одна з чiльних постатей минулого
Украïни. Вiн один iз найвидатнiших украïнських полководцiв i полiтичних дiячiв, але широкому загалу, на жаль, вiдомий мало. Коли почав писати цю статтю, не сподiвався, що навiть у дванадцятитомнiй Украïнськiй радянськiй енциклопедiï (1982) знайду про К. Острозького лише два речення, обсягом всього п'ять рядкiв. Тому iнiцiативу Нацiонального унiверситету Острозька академiя та газети День щодо оголошення 2010 року Роком князя Костянтина Iвановича Острозького треба вважати початком пошукiв нового пiдходу до вирiшення цiєï проблеми.
Особисто мене найбiльше зацiкавив вiйськовий аспект у бiографiï цiєï непересiчноï особистостi, тож я вирiшив про це дiзнатися докладнiше. У будь-якому разi, це необхiдно нам вивчати, знати. Адже вiйсько пiд керiвництвом К. Острозького успiшно воювало зi своïми ворогами в часи серйозноï небезпеки для украïнських земель. I як тут не зауважити: свою роль князь вбачав не в завоюваннях, а в тому, щоб за допомогою наявноï вiйськовоï сили стати на захист державноï територiï та населення. Саме на це в першу чергу маємо звертати увагу, тому що саме в цьому, як на мене, полягає сенс його вiйськовоï дiяльностi, пiд цим кутом зору ïï треба оцiнювати.
Звiсно, це завжди свята справа захист своєï територiï та людностi. У книзi Екстракт 150 ректор Нацiонального унiверситету Острозька академiя Iгор Пасiчник щодо цього справедливо зазначає: Вiн зробив блискучу вiйськову кар'єру. Сучасники характеризували його як видатного полководця. В основному йому доводилося воювати з татарами, якi, починаючи з кiнця XV столiття, стали постiйно нападати на украïнськi землi. Цi наïзди становили основну проблему для мiсцевого населення, оскiльки вели до великих руйнацiй, втрати людських та матерiальних ресурсiв. Костянтину Iвановичу Острозькому брацлавському, вiнницькому, Звенигородському старостi постiйно доводилося боронити украïнськi землi вiд татарських нападiв. 1497 року князь обiйняв посаду великого литовського гетьмана, що стало свiдченням визнання його вiйськових заслуг. Велике значення князь надавав побудовi оборонних споруд… Фактично Костянтин Iванович, отримавши за своï вiйськовi заслуги значнi володiння на пiвденно- схiднiй Волинi, вибудував оборонну систему iз замкiв, до складу яких, окрiм Дубна, входили Острог, що був значно змiцнений, Рiвне, Дорогобуж, Полонне, Звягель, Чуднiв та iншi… Також князь чимало зробив для вiдвернення московськоï агресiï на землi Великого князiвства Литовського. Йому доводилося неодноразово вступати в битву з росiянами (Пасiчник Iгор. Повернення аристократа // Екстракт 150. Частина перша. К.: ЗАТ Украïнська прес-група, 2009. С. 875876).
Iз цiєï великоï цитати стає зрозумiло, що Костянтин Острозький був не просто вправним воєначальником а справжнiм лiдером пiд час вiйськових операцiй. Для будь- якого лiдера дуже важливо зберiгати спокiй перед лицем небезпеки та вмiти в критичнiй ситуацiï сконцентруватись для ïï подолання, знайти розумний вихiд iз складного ста-
новища. Усi знають, яка вiдповiдальнiсть завжди покладається на тих, хто стоïть на чолi вiйська. Нашого героя я б стисло охарактеризував так: князь К. Острозький володiв спокiйною смiливiстю у важких умовах вiйни, тiєю яснiстю душi в кризових ситуацiях, яку вiйськовi експерти називають холодною головою. Ну, а доказiв цьому безлiч.
У боях з кримськими татарами та московськими загарбниками Острозькому не було рiвних. Так, захищаючи украïнськi землi, вiн провiв понад п'ятдесят успiшних битв проти переважаючих сил та
тар. Згадаймо лишень ще раз про перемоги його вiйська в битвi на Лопушнянському полi пiд Вишiвцем (28 квiтня 1512 року) та бiля рiчки Ольшаниця на Киïвщинi (6 лютого 1527 року), що набули в тi часи найбiльшого розголосу. За свiдченнями сучасникiв, у першому й другому випадку було розбито орди татар, яких було понад 20 тис. осiб. I це за умови, що у вiйську, яким командував Костянтин Iванович, було значно менше воïнiв. Iсторики вважають, що загалом Костянтин Острозький узяв участь у майже 70 битвах. Згiдно з написом на його могильному каменi, гетьман 63 рази
перемагав у них. Уже з цього зрозумiло, що князь у боях iз противником продемонстрував неабиякий вiйськовий талант. Говорячи про це, не можна обминути й таке: вiн став одним iз перших воєначальникiв, який почав використовувати польову артилерiю пiд час бойових дiй.
Вражаючою перемогою вiйська пiд командуванням Костянтина Острозького закiнчилася знаменита битва пiд Ор- шею, яку варто записати в золоту книгу iсторiï. Ця битва, яка вiдбулася 8 вересня 1512 року, гiдна, на мiй погляд, найсерйознiшоï уваги. Тут треба спочатку пояснити, бодай у стислiй формi, якi надзвичайно несприятливi обставини ïй передували. Ось що писав iз цього приводу вiдомий украïнський вчений Петро Кралюк. В 1512 роцi, наголошує вiн, розпочалася нова московсько-литовська вiйна. Ситуацiя була критичною. Московськi вiйська помiтно переважали армiю Великого князiвства Литовського. Костянтину Iвановичу як великому гетьману було надано особливi, фактично диктаторськi права. Вiн навiть отримав право карати на смерть. Вирушаючи в похiд, Острозький, не маючи певностi, що йому вдасться залишитися живим, склав заповiт (Кралюк Петро. Свiтлий князь iз темних вiкiв // День, 19-20, 05-06.02.10). Зважаючи на це, стає очевидним, який тягар i яка вiдповiдальнiсть лежали тодi на Острозькому та його воïнах.
Здавалося, що протидiяти московським вiйськам, якi стрiмко просувалися вперед, неможливо. Вони взяли Смоленськ. У них були всi можливостi перемогти вiйська Великого князiвства Литовського, що кiлькiсно ïм поступалися, i окупувати цю державу. Якби так сталося, то уже б у XVI ст. землi i Бiлорусi, i Литви, i частково Украïни опинилися б у складi Московiï. Гадаю, немає потреби доводити, як дорого б це коштувало ïм…
Ситуацiю врятував саме Костянтин Iванович. Уявiть собi мальовниче мiсце на березi рiчки. Щойно закiнчилося лiто, тепла погода. У напрямку рiчки Кропивнi маршем просувається московська армiя, яка нараховує 80 тисяч осiб. Важливим дослiдженням джерелознавчого характеру щодо цього є Iсторiя Росiï з найдавнiших часiв С.М. Соловйова, над якою автор працював упродовж 1851 1879 рокiв. Вiдомий росiйський iсторик у своïй фундаментальнiй працi, яка нараховує 29 томiв, загалом правдиво описавши битву пiд Оршею, розповiдає таке.
Король Сигизмунд, оставив при себе четыре тысячи войска в Борисове, остальные под начальством князя Константина Острожского отправил навстречу к московским воеводам, у которых, по иностранным известиям, было 80 ООО войска, тогда как у Острожского не более 30 ООО. После нескольких небольших стычек в конце августа Челядин (воєвода московський. Ю. К.) перешел на левый берег Днепра у Орши и здесь решил дожидаться неприятеля, не препятствуя ему переправляться через реку, чтоб тем полнее была победа.
8 сентября 1514 года произошел бой: русские начали нападение, и долго с обеих сторон боролись с переменным счастием, как наконец литовцы намеренно обратились в бегство и подвели русских под свои пушки; страшный залп смял преследующих, привел их в расстройство, которое вскоре сообщилось и всему войску московскому, потерпевшему страшное поражение: все воеводы попались в плен, не говоря уже об огромном количестве убитых ратников; река Кропивна (между Оршею и Дубровною) запрудилась телами москвитян, которые в бегстве бросались в нее с крутых берегов. (Соловьев С. М. История России с древнейших времен. Сочинения в 18. кн. Кн. 3. Т. 5 и 6. М.: Мысль, 1989. С. 238239).
Власне, факт залишається фактом: кiлькiсть трупiв, що залишилися на полi битви пiд Оршею, була справдi вражаючою. Щоб пiдтвердити такий висновок, звернiмося ще раз до вже названих творiв С. Соловйова. Автор, зокрема, далi пише: Сигизмунд, извещая ливонского магистра об Оршинской победе, писал, что москвичи из 80 000 потеряли 30 ООО убитыми; взяты в плен: лосем верховных воевод, 37 начальников второстепенных и 1 500 дворян; но после из литовского же обстоятельного перечисления узнаем, что всех пленных, как взятых на Оршинской битве, так и в других местах, было 611 человек… но московские источники согласны с литовскими относительно страшных следствий Оршинского поражения. (Там же. С. 239).
Як бачимо, один iз провiдних росiйських iсторикiв змушений був визнати безперечний успiх вiйська пiд командуванням Костянтина Острозького в битвi з московською армiєю. Акцентуючи увагу на цьому, треба зважати й на те, що в масштабному дослiдженнi цього вченого широко використано рiзноманiтнi друкованi, рукописнi, архiвнi документальнi джерела з iсторiï Росiï, що ще раз свiдчить про якiсть зробленоï ним роботи.
Вважаю, дослiдникам воєнноï дiяльностi князя К. Острозького треба звернути увагу на кiлька суттєвих висновкiв професора С. Соловйова, що характеризують рiвень пiдготовки тогочасного московського вiйська, особливо тих, хто ним тодi керував. Попри те, що оцiнки вченого позначенi iдеологiзованими упередженнями, автор продемонстрував об'єктивний, чесний i дуже критичний пiдхiд до висвiтлення цього питання.
За визначенням С. Соловйова, …в войсках литовских, или лучше сказать, между вождями литовскими, не говоря уже о шведах, легко было заметить большую степень военного искусства, чем в войсках или воеводах московских: это было видно из того, что во всех почти значительных столкновениях с западными неприятелями в чистом поле московские войска терпели поражение: так было в битвах при Орше, при Уле, в битвах при Лоде, при Вендене…
Странно было бы говорить об искусстве воевод московских, назначавшихся не по военным способностям, а по месту, которое они занимали в Думе, когда важный боярин, как боярин, был в то же время и воеводою, хотя не имел ни малейших способностей… (Там же. С. 629630). Це, без сумнiву, вiдверте зiзнання.
Коли йдеться про Оршинську битву, важливо усвiдомити й iнше зрозумiти, що вона врятувала Велике князiвство Литовське вiд розгрому й окупацiï росiйськими вiйськами. Це нам бажано враховувати, характеризуючи Костянтина Острозького як видатну iсторичну постать. До кiнця життя Костянтин Iванович залишався гетьманом Великого князiвства Литовського. Йому навiть надали право користуватися печаткою з червоного воску, що тодi вважалося прерогативою самостiйних правителiв. Уже це є вагомим доказом того, як поважали князя К. Острозького й цiнували його заслуги.
Звичайно, як i у всiх людей, у князя були слабкостi та недолiки. Розмiщенi на шпальтах газети День матерiали з нагоди проведення Року Костянтина Острозького допоможуть бодай почасти встановити мiсце цiєï великоï особистостi в iсторiï Украïни, правильно зрозумiти обстановку, в якiй йому доводилося дiяти, та оцiнити його успiхи й невдачi.
Хотiлося пiдкреслити, що лише всебiчно й об'єктивно аналiзуючи всi умови життя князя Острозького, а також його погляди, переконання, дiï i прагнення, не спотворюючи того, що було насправдi, ми зможемо правильно, належним чином оцiнити його важливу роль i мiсце в iсторiï нашого народу.
Юрiй КИЛИМНИК 4 червня 2010 р.


ГЕРОЙ СПОКIЙНОÏ СМIЛИВОСТI Костянтин Острозький: велич полководця orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16015